Призначення, загальна будова і класифікація гранат та гранатометів різних типів

Два класи

Ручні гранати поділяють на наступальні та оборонні. Наступальні мають менший радіус ураження й дозволяють кидок на ходу, під час наступу. Оборонні кидають виключно з-за укриття.

Чому поділ саме такий

Радіус розльоту осколків оборонної гранати перевищує дальність, на яку її здатна кинути людина. Ф-1 має гарантоване ураження в радіусі 7 метрів, але окремі осколки розлітаються до 200 метрів. Кинувши таку гранату без укриття, метальник опиниться у власній зоні ураження.

Наступальні

РГД-5 дає радіус ефективного ураження близько 5 метрів при розльоті уламків до 25 метрів. Уламки легкі, тому кидок можливий на ходу. Маса гранати — 310 грамів, з них 110 грамів вибухової речовини.

Радянські зразки

Ф-1 — протипіхотна оборонна граната масою 600 грамів, уламки нерівномірні: частина розсипається як пил, частина лишається важкою. РГО (оборонна, 530 г) і РГН (наступальна, 310 г) мають ударно-дистанційний запал: вибухають при ударі або, якщо удару не сталося, через 3,2–4,2 секунди.

Зразки країн НАТО

M67 (США) — сферична протипіхотна наступальна граната масою 400 грамів з радіусом ефективного ураження 5 метрів. DM51 (Німеччина) є модульною: додатковий елемент корпусу робить її оборонною, а без нього — наступальною. M/50 (Фінляндія) має характерний рифлений конусний корпус.

Граната окремо, запал окремо

Запал вкручують у корпус гранати лише безпосередньо перед метанням або перед бойовим виходом. Запали й гранати зберігають в окремих відділеннях сумок і підсумків. Це правило не має винятків і є першим, яке засвоюють.

Перенесення

Гранати носять тільки у спеціальних сумках чи підсумках, і так, щоб кільце чеки не виглядало назовні. Категорично заборонено носити гранату, тримаючи її за кільце чеки або взагалі поза сумкою.

Огляд і зберігання

Гранати й запали регулярно оглядають. При виявленні іржі, тріщин, вмʼятин або зеленого нальоту на запалі граната не використовується — її здають для знищення. Гранати оберігають від ударів, вологи, вогню, бруду й прямих сонячних променів.

Заборонені дії

Не розбирати гранату чи запал, не намагатися усунути несправність самостійно, не носити гранату за кільце. Кожна з цих дій закінчувалася загибеллю людей — саме тому заборона категорична.

Перед кидком

Метання здійснюють виключно з-за укриття — окопу, бруствера, товстої цегляної або бетонної стіни. Перед кидком перевіряють зону ураження в радіусі 25–50 метрів і гучно попереджають криком «Уламки!». Вигук «Граната!» має протилежне значення — ним попереджають своїх, коли граната прилетіла на позицію.

Що робить метальник далі

Одразу після кидка метальник негайно ховається — падає на дно окопу або йде за укриття. Час очікування становить близько десяти секунд, і виходити з укриття до вибуху не можна.

Якщо скоба відпущена

Якщо чека висмикнута, а запобіжна скоба вже відпущена, кидок робиться негайно, після чого стрілець іде в укриття. Жодного іншого варіанту дій у цій ситуації не існує.

Нерозірвана граната

До гранати, яка не вибухнула, категорично не підходять і не торкаються її. Зону метання позначають і доповідають керівнику заняття або саперові. Правило чинне незалежно від того, скільки часу минуло після кидка.

Реактивний струмінь

Головна небезпека при стрільбі з гранатомета — реактивний струмінь позаду зброї: викид порохових газів і полумʼя з високою температурою й тиском. Саме він, а не сама граната, вбиває тих, хто стоїть за стрільцем.

Розміри зони

Небезпечною є задня півсфера: сектор 90 градусів позаду гранатомета, радіус щонайменше 20 метрів, а для окремих систем — більше. У цій зоні заборонено перебувати людям і розміщувати боєприпаси чи легкозаймисті речовини.

Стрільба з укриття й приміщень

При стрільбі з-за укриття дульна частина гранатомета має бути не ближче 20 сантиметрів від бруствера чи стіни. Стрільба з кімнат і бліндажів заборонена — вона призводить до смертельної травми стрільця. Виняток становлять системи, спеціально розроблені для цього, зокрема NLAW і Javelin.

Температура

Температура впливає на швидкість горіння пороху. Відхилення від табличної +15 °C змінює дальність польоту: влітку вона більша, взимку менша. Тому при температурі вище нуля маховичок температурної поправки ставлять на знак «+», нижче нуля — на знак «−».

Поздовжній вітер

Зустрічний вітер зменшує, а попутний збільшує дальність польоту гранати. Слабкий і помірний вітер істотного впливу не має й поправки на нього не вводять. При сильному зустрічному вітрі ціляться у верхній край цілі, при сильному попутному — в нижній.

Боковий вітер

Боковий вітер діє на стабілізатор гранати й повертає її головну частину на вітер, через що реактивна сила відхиляє гранату в той бік, звідки дме вітер. При вітрі справа граната піде вправо. Тому прицілюватися треба за вітром, а його напрямок визначають за поведінкою легких предметів — диму, трави, гілок.