Основи тактики та види бою. Оборона, наступ і форми маневру

Суть

Оборона — це коли підрозділ заздалегідь займає вигідні позиції, готується до бою і чекає, поки противник піде в наступ, щоб зупинити його, завдати максимальних втрат, виграти час і зберегти важливу місцевість.

Звідки береться сила оборони

Головна сила оборони в двох речах: оборонці приходять на місце раніше за противника й встигають окопатися, замаскуватися, поставити загородження та продумати вогонь. Наступ більш рішучий, але добре підготовлена оборона міцніша.

Порушення планів противника

Оборонці намагаються збити атакувальний темп, щоб противник не зміг зібрати сили в одному місці й діяти за своїм планом. Для цього виявляють і нищать його розвідку, розбивають колони на підході, атакують важливі елементи: звʼязок, штаби, техніку.

Гнучкість

План оборони не може бути «бетонним». Командир має мати резерв, який можна перекинути, запасні позиції й готовність змінити головний напрямок зусиль, коли ситуація змінюється. Якщо командир учепився в початковий план і не реагує на реальність, оборона зазвичай програє.

Маневр і підготовка

Навіть в обороні війська рухаються: змінюють позиції й висуваються для контратак. Чим довше оборонці готуються, тим кращі окопи й бліндажі, точніше продуманий вогонь, сильніші загородження й маскування. Підготовка не закінчується, доки не почався бій або підрозділ не отримав наказ відходити.

Позиційна

Головне завдання — утримати місцевість: конкретне село, висоту чи міст. Це найбільш зрозумілий і найпоширеніший тип оборони.

Рухома

Основна ідея — керувати рухом противника, вимотувати його й нищити на вигідних рубежах. Тут значно більше маневру й контратак, ніж у позиційній обороні.

Організований відхід

Організований відхід військ проводять, щоб виграти час, виманити противника в невигідне для нього місце й зберегти особовий склад. Відхід здійснюється тільки з дозволу або за наказом старшого командира. У реальному бою всі три типи змішуються.

Суть

Наступ — це коли підрозділи активно рухаються вперед, щоб перемогти противника, захопити вигідну територію й не дати ворогу діяти за своїм планом. Навіть підрозділам в обороні інколи потрібно переходити в наступ, щоб не віддати ініціативу.

Завдання

У наступі важливо захопити територію, тобто взяти її під свій контроль; утримати, не пустивши туди противника; контролювати, тобто бути здатними впливати на те, що там відбувається; і розвивати досягнутий успіх, продовжуючи брати нові рубежі.

Чотири риси

Рішучість — сміливість діяти й брати відповідальність навіть за браку інформації. Концентрація — зібрані сили в потрібному місці й у потрібний час, а не рівномірно всюди. Раптовість — удар там і тоді, де й коли ворог не очікує. Темп — постійний тиск, що не дає противнику відпочити чи зібратися.

Чотири кроки

Будь-яку наступальну операцію можна звести до чотирьох кроків: знайти противника, скувати його, знищити — прорвати оборонні позиції, і закріпитися, перевіривши район та відновивши боєздатність перед наступним етапом.

Фронтальна атака

Підрозділ наступає прямо вперед на позиції ворога. Це просто й швидко, але небезпечно: ворог добре бачить тих, хто наступає, і може вести по них вогонь. Застосовується, коли час критичний або противник відчутно слабший.

Охоплення

Замість руху «лоб у лоб» підрозділ обходить ворога збоку й бʼє по флангу. Охоплення зазвичай є кращою формою маневру порівняно з проривом чи фронтальною атакою, бо забезпечує менші втрати й створює більше можливостей для знищення противника. Якщо вразливого флангу немає — його створюють.

Обхідний маневр

Підрозділ обходить ворога настільки далеко, що бʼє прямо в тил і змушує його переміститися або залишити позиції. Відмінність від охоплення принципова: при охопленні ворог лишається на місці, а обхідний маневр змушує його покинути позицію. Такий маневр притаманний великим силам, а піхотний взвод бере в ньому участь переважно як допоміжний елемент.

Проникнення й прорив

Проникнення — тихий, непомітний рух через райони, де є противник, щоб підійти з тилу, зайняти важливу позицію, зірвати підготовку чи атакувати несподівано; зазвичай його виконують уночі або за обмеженої видимості. Прорив — атака у вузьку конкретну точку, де оборона слабка, щоб «розрізати» лінію оборони й нищити противника по частинах.

Вихід з-під удару

Відхід — маневр із метою виходу з-під ударів переважних сил противника, недопущення оточення або зайняття вигіднішого рубежу для подальших дій. Проводиться тільки з дозволу або за наказом старшого командира.

Суть підходу

Маневрена війна — підхід, у якому головна мета не знищити якомога більше сил противника, а позбавити його можливості ефективно діяти. Це про швидкість, гнучкість, обхід, хитрість і вибір слабких місць, а не про лобові атаки.

Протиставлення

Маневрена війна спирається на швидкість і рух, удари по слабких місцях, гнучкість і несподіваність, а її мета — зламати систему ворога. Війна на виснаження будується на лобових зіткненнях і повільному тиску, дає постійні втрати з обох боків, а її мета — перебити сили противника.

Асиметричні дії

Характерна риса маневреної війни — асиметрія: слабша сторона компенсує меншу кількість сил нестандартними способами. Це удари по логістиці замість танків, застосування дронів проти значно більшої сили, уникання лобових атак і дії там, де противник не очікує, використання технічних та інформаційних переваг замість масової чисельності.