Посібник зі сценаріями уроків «Захист України», 11 клас
Тренінг 6, урок 3 «Цілі та завдання інформаційної війни». Гриф 30.12.2025.
Цілі та завдання
Боротьба, у якій замість зброї використовують інформацію, щоб впливати на думки, почуття й поведінку людей.

Мета інформаційної війни — послабити противника не через бомби, а через брехню, маніпуляції, страх і сумнів.

Послаблення, деморалізація, посилення власної сили, зміна системи.
Мета — зменшити ресурси, підтримку й здатність держави чинити опір. Часто це робиться руками її ж союзників.

Підрив волі до боротьби та віри в перемогу — і серед військових, і серед цивільного населення.

Просування ідей та наративів, вигідних ворогу, так, щоб їх повторювали й ті, проти кого вони спрямовані.

У довгостроковій перспективі інформаційна війна може призвести до трансформації або зникнення системи супротивника й формування нової.
Дзеркальне звинувачення України у злочинах проти власних дітей.
Наратив використовується як контрнавантаження на задокументовані міжнародними організаціями факти викрадення й депортації українських дітей.

Розкол союзників, підрив довіри до допомоги, образ «нестабільного партнера».
Повідомлення про корупцію, слабкість і «небажання миру» розраховані на аудиторії в США й Європі, які втомилися від війни.

Найдовший наратив: від 2014 року до сьогодні, з піком у 2022-му.
Створення підроблених копій відомих медіа, які поширювали твердження, що українська армія нібито є «складом неонацистів».



Інформаційна війна — це боротьба, у якій замість зброї використовують інформацію, щоб впливати на думки, почуття й поведінку людей. Її мета — послабити противника не через бомби, а через брехню, маніпуляції, страх і сумнів.
Класична війна знищує ресурси й людей. Інформаційна війна змінює рішення, які ці люди ухвалюють. Її результат не видно на карті, але він визначає, чи вистачить у суспільства волі використовувати наявні ресурси.

Зниження потенціалу держави — її ресурсів, зовнішньої підтримки й здатності чинити опір. Найефективніше це робиться чужими руками: через аудиторії союзників, які починають сумніватися в доцільності допомоги.
Підрив волі до боротьби та віри в перемогу — і серед військових, і серед цивільного населення. Деморалізоване суспільство з повними складами програє суспільству мотивованому з порожніми.
Нав'язування ідей та наративів, вигідних ворогу. Найвищий рівень успіху тут — коли ці наративи починають добровільно повторювати ті, проти кого вони спрямовані.
У довгостроковій перспективі інформаційна війна може призвести до повної трансформації або зникнення системи супротивника й формування нової. Це найповільніша, але найглибша ціль.
Наратив почав формуватися ще від 2014 року, активізувався з 2023-го, а в 2024 році зусилля з його поширення досягли піку. Активізація збіглася з видачею Міжнародним кримінальним судом ордера на арешт Путіна за викрадення дітей.
Кремль поширює твердження, ніби Україна здійснює злочини проти власних дітей: використовує їх як «живий щит», викрадає, жорстоко поводиться. Це є спробою перевести увагу з задокументованих міжнародними організаціями фактів депортації українських дітей.
Деморалізація — шокує українське суспільство й підвищує внутрішнє напруження. Посилення власної сили — дискредитує Україну як «аморальну державу». Послаблення супротивника — зменшує міжнародну підтримку, особливо серед аудиторій, чутливих до теми захисту дітей.
Росія системно поширює маніпулятивні повідомлення й дезінформацію на міжнародних майданчиках та в медіа. Основні напрями: розкол союзників України, підрив довіри до допомоги, представлення України як нестабільного партнера, корумпованої держави й такої, що не бажає миру.
Передусім США та Німеччина — країни, від яких залежить обсяг допомоги. Повідомлення розраховані на аудиторії, втомлені від війни й схильні шукати підстави для згортання підтримки.
Послаблення супротивника — зменшення зовнішніх ресурсів. Деморалізація — зниження впевненості українців у підтримці й відчуття, що Україна залишається сама. Посилення власної сили — чим слабша міжнародна підтримка, тим більший простір для маневру в переговорах.
Наратив бере початок від Майдану 2013–2014 років, став системною стратегією після 2014-го й загострився з повномасштабним вторгненням 2022 року.
Кремль і прокремлівські ЗМІ стверджують, що влада в Україні є «нацистською» або що існує загроза «фашизму», а отже Україна має бути «денацифікована». Наратив просувається в телеефірах, соцмережах та іноземній пропаганді.
Одна з найвідоміших кампаній: створення підроблених копій відомих західних медіа, які поширювали твердження, що українська армія є «складом неонацистів». Читач бачив звичний дизайн знайомого видання й не перевіряв адресу сайту.
Легітимізація агресії як «звільнення від нацизму». Деморалізація через образ України як «екстремістської держави». Послаблення — знецінення боротьби українців за незалежність. Зміна системи — витіснення української ідентичності та перепис історії.
Клас отримує чотири твердження на картках. Групи визначають, де фейк, а де правдиве повідомлення, і пояснюють, за якими саме ознаками вони вирішили. Далі відбувається спільний розбір правильних відповідей.
Апеляція до емоцій замість перевірюваних фактів і джерел. «Змова влади» як єдине пояснення складної події. Штучна терміновість: «встигніть подати заявку до такої-то дати». Обмежений час на рішення позбавляє людину можливості перевірити інформацію.
Твердження про одноразову виплату від міжнародного фонду тим, хто «не виїжджав з України останні шість місяців», із дедлайном подання заявки — типовий фейк, побудований на поєднанні вигоди й терміновості.
Фейк може вбивати так само, як зброя. Знання — це наша безпека, а звичка перевіряти джерело є такою самою базовою навичкою, як уміння зупинити кровотечу.

Тренінг 6, урок 3 «Цілі та завдання інформаційної війни». Гриф 30.12.2025.
Академічне визначення поняття та його складників.
Аналіз формування та поширення наративу.
Типові механізми російських інформаційних операцій.









