Посібник зі сценаріями уроків «Захист України», 11 клас
Тренінг 8, урок 4 «Попередження ризиків від вибухонебезпечних предметів». Гриф 30.12.2025.
Розпізнавання та правила поведінки
Боєприпас, який не вибухнув при падінні, не став безпечним. Він став непередбачуваним.

Артилерійські, мінометні, авіаційні боєприпаси, гранати, міни, касетні елементи.
Осколкові, осколково-фугасні, бронебійні, запалювальні. Малі калібри — менше 70 мм, середні — 70–155 мм, великі — понад 155 мм.

Мають характерне оперення-стабілізатор у хвостовій частині. Часто зустрічаються неспрацьованими, оскільки чутливі до кута падіння.

Складаються з бомб, запалювальних баків, патронів авіаційних гармат і бойових частин ракет. Мають найбільшу масу вибухової речовини.

Уражають осколками, ударною хвилею або кумулятивним струменем. Бувають протитанкові, протипіхотні, запалювальні та спеціального призначення.

Замасковані під безпечні на вигляд побутові предмети.
Міну-пастку маскують під річ, яку хочеться підняти: іграшку, телефон, гаманець. Спрацьовує вона раптово, при дотику або наближенні.
Носій розкривається й розсіює бойові елементи на великій площі.
Частина бойових елементів не спрацьовує при падінні. Вони мають незвичайний вигляд і саме тому привертають увагу дітей.

Офіційні знаки, підручні позначки, земляні орієнтири.
Стрічки на гілках, фарба на деревах чи камінні, прокопані канави, смуги піску. Їх залишають ті, хто вже виявив небезпеку.

Побачив → зупинився → відійшов → повідомив.
Відходити треба точно тією самою дорогою, якою прийшов. Новий маршрут може пролягати через ще не виявлену небезпеку.
Повідомляють одразу, а не «коли буде час».

Боєприпас, який не вибухнув при падінні, не став безпечним. Він став непередбачуваним: механізм міг пошкодитися так, що спрацює від найменшого дотику, вібрації або зміни положення.
Значна частина території України забруднена вибухонебезпечними предметами. Розмінування триватиме десятиліття, тому вміння розпізнати небезпеку є не спеціальною, а базовою побутовою навичкою.

Бувають осколкові, осколково-фугасні, бронебійні та запалювальні. За калібром поділяються на малі — менше 70 міліметрів, середні — від 70 до 155, і великі — понад 155 міліметрів.
Мають характерне оперення-стабілізатор у хвостовій частині, за яким їх легко впізнати. Часто зустрічаються неспрацьованими, оскільки їхній підривник чутливий до кута падіння.
Складаються з бомб, запалювальних баків, патронів авіаційних кулеметів і гармат, бойових частин ракет. Мають найбільшу масу вибухової речовини серед усіх типів, тому радіус ураження в них найбільший.
Призначені для ураження осколками, ударною хвилею або кумулятивним струменем. Є ручні та ті, що вистрілюються. За призначенням поділяються на протитанкові, протипіхотні, запалювальні та спеціального призначення — димові, освітлювальні, сигнальні.
Артилерійські снаряди, авіаційні бомби та боєприпаси реактивних систем залпового вогню, що містять усередині вибухові касети. Носій розкривається в повітрі й розсіює бойові елементи на великій площі.
Спеціальний пристрій, який може бути замаскований під безпечні на вигляд предмети побуту. Спрацьовує раптово, коли людина торкається його чи наближається.
Міну-пастку маскують саме під річ, яку хочеться підняти: іграшку, телефон, гаманець, авторучку. Розрахунок робиться на природну реакцію людини, а не на її необережність.
Не піднімати й не пересувати нічого, що лежить не на своєму місці. Незвичне розташування звичайного предмета є достатньою підставою для обережності.
Частина бойових елементів не спрацьовує при падінні. Вони мають незвичайний вигляд — часто яскраві, з лопатями-стабілізаторами — і саме тому привертають увагу дітей.
Червоні таблички з написом про мінну небезпеку, огорожі, сигнальна стрічка. Такі позначення встановлюють саперні підрозділи після обстеження ділянки.
Стрічки, прив'язані до гілок, фарба на деревах або скелястому ґрунті, прокопані канави, насипані піском смуги. Їх залишають ті, хто вже виявив небезпеку, але не мав офіційних знаків.
Будь-яке незвичайне позначення на місцевості читають як попередження, навіть якщо воно не схоже на офіційний знак. Помилково прийняти позначку за випадковість коштує значно дорожче, ніж обійти безпечну ділянку.
Перше — зупинитися на місці. Не робити жодного наступного кроку до того, як оцінено ситуацію: наступний крок може бути в бік ще одного предмета.
Не наближатися, не торкатися, не намагатися розглянути ближче, не фотографувати впритул. Жодна причина не виправдовує скорочення дистанції.
Відходити треба точно тією самою дорогою, якою прийшов, ступаючи по власних слідах. Новий маршрут може пролягати через ще не виявлену небезпеку: кожен крок убік — це крок у непровірену зону.
Зателефонувати до служби порятунку за номером 101 або до Національної поліції за номером 102, повідомити дорослих і представників місцевої влади. Повідомляють одразу, а не «коли буде час».
Точне місце, як виглядає предмет, чи є поруч люди. Якщо є можливість, залишатися на безпечній відстані, щоб вказати місце прибулим фахівцям, і не дати іншим наблизитися.
Найпоширеніша помилка. Людина зупиняється, але потім робить кілька кроків уперед, щоб зрозуміти, що саме перед нею. Ці кілька кроків і є найнебезпечнішими.
Спроби відкинути, закопати, вкинути у воду чи вогонь — усе це підвищує ризик спрацювання. Знешкодженням займаються виключно фахівці з відповідним обладнанням.
Небезпечний предмет, про який не повідомили, залишається на місці й чекає наступного перехожого. Повідомлення є не формальністю, а частиною алгоритму.

Тренінг 8, урок 4 «Попередження ризиків від вибухонебезпечних предметів». Гриф 30.12.2025.
Стандартизований підхід до навчання мінної безпеки.
Алгоритм дій при виявленні вибухонебезпечних предметів.
Класифікація боєприпасів та позначення небезпечних ділянок.









