Посібник зі сценаріями уроків «Захист України», 10 клас
Тренінг 5 «Стрілецька підготовка», уроки 4-6, вправа 2 «Стрільба на втомі». Гриф 30.12.2025.
Практика зі стресовими факторами
У спокої влучає майже кожен. Реальні умови — це «збите» дихання, тремтіння в руках і шум.

Техніка вже є, темп напрацьований. Тепер додається те, що заважає: втома й «збите» дихання.
Усі три фактори бʼють саме по тих правилах, від яких залежить влучність.

У реальних умовах постріл рідко роблять із рівним диханням і відпочилими руками. Навичка, яка працює лише в спокої, — навичка неповна.

Зайняти позицію → 2 постріли → навантаження → 3 постріли → навантаження → і так по колу.
Саме проміжок між навантаженням і пострілом є головним у вправі.


За належної дисципліни вправа вкладається у відведений час без простоїв.

Ті, хто за станом здоровʼя не можуть виконати вправу з додатковим навантаженням, продовжують виконувати базову вправу на влучність.

На втомі найчастіше зростає вертикальний розкид — це прямий слід нерівного дихання.

Під навантаженням першим виходить з-під контролю дихання, а вже за ним — прицілювання й спуск. Тому відновлюють саме дихання.

Шум додають до втоми як ще один стресовий фактор — окремо від фізичного навантаження.

Стресова практика є третім етапом принципу поступовості. До неї переходять тоді, коли техніка пострілу вже відпрацьована, а темп напрацьований на базовій вправі. Додавати навантаження раніше не має сенсу: воно лише закріпить помилки.
У реальних умовах постріл рідко доводиться робити з рівним диханням і відпочилими руками. Навичка, яка працює лише в спокої, залишається неповною, тому стресові фактори вводять свідомо й контрольовано.
Під навантаженням дихання прискорюється й стає нерівним, у руках і плечах зʼявляється тремтіння, а час, протягом якого стрілець здатен утримувати ціль, скорочується. Усі три фактори бʼють саме по тих правилах, від яких залежить влучність.
Першим під навантаженням втрачається контроль дихання, і вже слідом за ним — прицілювання й спуск. Тому відновлення починають саме з дихання, а не зі спроби «сильніше зосередитись».
Стрілець займає позицію й робить два постріли, після чого виконує десять відтискань або присідань. Далі — три постріли, знову навантаження, потім два постріли, знову навантаження і завершальні три постріли.
Головним у вправі є не саме навантаження, а проміжок між ним і пострілом: саме там стрілець вчиться швидко приводити себе до стану, придатного для влучної стрільби.
Вправу проводять не заради фізичного навантаження, а щоб наочно показати, як швидко падає точність без контролю дихання. Порівняння двох серій переконує краще за будь-яке пояснення.
Одразу після навантаження дихання не затримують: спершу роблять два-три глибші видихи, і лише потім виконують постріл на затримці після повного видиху. Спроба стріляти на піку задишки дає закономірний розкид.
Кілька секунд, витрачені на відновлення, дають більший результат, ніж поспішний постріл. Це та сама логіка, що й у правилі про оптимальні 7–10 секунд прицілювання: поспіх і затягування однаково шкідливі.
Стрільба виконується лише по команді. Ті, хто в цей момент не стріляє, виконують холості тренування з макетами. За належної дисципліни на групу витрачається сумарно до десяти хвилин стрільби.
Ті, хто за станом здоровʼя не має змоги виконати вправу з додатковими навантаженнями, продовжують виконувати базову вправу на влучність. При цьому кожен і кожна за заняття мають зробити щонайменше один підхід зі стрільби.
На втомі найчастіше зростає вертикальний розкид пробоїн — це прямий слід нерівного дихання. Порівняння мішені зі спокійної серії й мішені після навантаження робить залежність очевидною.
Тренінг 5 «Стрілецька підготовка», уроки 4-6, вправа 2 «Стрільба на втомі». Гриф 30.12.2025.
Матеріал Хартії, рекомендований сценарієм тренінгу.
Управління бойової підготовки Командування Сухопутних військ ЗСУ.
Текстовий посібник до тем модуля.
Відкрити джерело








