Орієнтування на місцевості без спеціальних навігаційних приладів

Передбачуване положення

Сонце рухається зі сходу на захід, тому його положення протягом дня передбачуване. Приблизно о шостій ранку воно перебуває на сході, опівдні в північній півкулі — на півдні, близько шостої вечора — на заході. Знаючи час, за сонцем можна орієнтуватися в будь-який момент дня.

Точність методу

Метод дає напрямок із похибкою в кілька десятків градусів. Для точної навігації цього замало, але цілком достатньо, щоб витримувати загальний напрямок руху й не ходити по колу.

Порядок дій

У землю встромляють кілок — що вищий, то точніший результат. Камінцем або іншим предметом відмічають край тіні від кілка й засікають час. Через щонайменше 15 хвилин тінь зміщується, і її кінець відмічають удруге.

Як зчитати результат

Між двома позначками проводять лінію. Ставши спиною до сонця, носками ніг на цю лінію, спостерігач дивиться на північ.

Чому це працює

Удень значну частину часу сонце перебуває в південній стороні, тому тінь падає на північ. Метод не потребує жодних приладів і працює будь-якої пори року, але вимагає часу на очікування.

Чому не завжди на сході

Сонце майже ніколи не сходить чітко на сході й не сідає чітко на заході — виняток становлять лише дні рівнодення. Точка сходу зміщується протягом року разом із тривалістю світлового дня.

Три положення

Влітку, коли світловий день найдовший, сонце сходить орієнтовно на північному сході й заходить на північному заході. Навесні й восени, коли день і ніч приблизно однакові, — на сході й на заході. Взимку, за найкоротшого дня, — на південному сході й південному заході.

Просте правило

Найнадійніше правило для наших широт формулюється коротко: «опівдні — сонце на півдні». У середині дня сонце орієнтовно вказує південний напрямок незалежно від пори року.

Порядок для північної півкулі

Годинник тримають паралельно до землі й наводять годинну — найкоротшу — стрілку на сонце. Від центра циферблата проводять уявну лінію через цифру «1» і знаходять бісектрису кута між нею та стрілкою: вона вказує на південь. Північ буде в протилежному напрямку.

Чому саме «1», а не «12»

Класичний опис методу говорить про позначку «12», але він виведений для поясного часу, що збігається із сонячним. Український час зміщений відносно сонячного, тому сценарій занять указує проводити лінію саме через цифру «1». Метод у будь-якому разі має похибку, тож результат сприймають як приблизний.

Південна півкуля

Для південної півкулі порядок дзеркальний: на сонце направляють позначку на циферблаті, а бісектриса кута між нею й годинниковою стрілкою вказує на північ.

Полярна зірка

Головним нічним орієнтиром у північній півкулі є Полярна зірка, яка завжди вказує на північ. Вона розташована на «ручці» сузірʼя Малої Ведмедиці.

Як її знайти

Спочатку знаходять сузірʼя Великої Ведмедиці — характерний «ковш», одне з найпомітніших сузірʼїв на небі. Потім проводять уявну лінію через дві крайні зірки ковша й продовжують її вгору приблизно на пʼять відстаней між цими зірками. Там і буде Полярна зірка.

Південна півкуля

Для південної півкулі порядок дзеркальний: на сонце направляють позначку на циферблаті, а бісектриса кута між нею й годинниковою стрілкою вказує на північ.

Мох і крона

Мох зазвичай росте на північній стороні дерев і каменів, оскільки там більше тіні й вологи. Дерева на відкритій місцевості мають густішу крону й довші гілки з південного боку, де більше сонця.

Мурашники й сніг

Мурашники зазвичай розташовані з південного боку дерев і пеньків, бо там більше тепла й світла. У гірських регіонах сніг і льодовики довше тануть на північних схилах, тому ті довше лишаються засніженими.

Річки й рельєф

Течія та напрямок русла допомагають привʼязатися до карти. У гірських районах більшість річок тече з півночі на південь або із заходу на схід, а схили різняться рослинністю залежно від сторони світу.

Чому ознаки перевіряють одна одною

Жодна ознака не є надійною поодинці. Мох росте там, де тінь і волога, — а це може бути й не північ, якщо поруч будівля або схил. Крона густіша там, де більше сонця, але й там, де немає сусіднього дерева. Три ознаки, що збігаються, значно надійніші за одну.

Природні орієнтири

До природних орієнтирів належать елементи рельєфу — гори, долини, річки, озера, — а також рослинність: окремі види дерев чи характерна форма крони. Сонце й зорі також виконують роль орієнтирів.

Штучні орієнтири

Штучними орієнтирами є будівлі — церкви, башти, висотні будинки, — дороги й стежки та їх перетини, а також лінії електропередач, напрямок яких вказує шлях через населені пункти або вздовж великих транспортних маршрутів.

Вимоги до орієнтира

Орієнтир має бути постійно видимим або легко впізнаваним, достатньо віддаленим, щоб лишатися в полі зору під час руху, і однозначним — таким, що його не сплутаєш із сусіднім. Орієнтир, який зникає за першим пагорбом, орієнтиром не є.

Комбінування методів

Для точного орієнтування доцільно використовувати кілька методів одночасно: визначити сторони горизонту за компасом чи сонцем і підтвердити правильність напрямку за природними орієнтирами й рельєфом.