Лекційні матеріали модуля 5 (10 клас)
Тема 4, заняття 8 «Мінно-вибухові загородження» та заняття 12 про мінні поля.
Класифікація та мінні поля
Міна не розрізняє військового й цивільного. Тому знати, як вона працює, потрібно всім.

Інженерні загородження влаштовуються в усіх видах бою з метою завдання втрат противнику, затримки його просування та сковування маневру, примушення до руху в невигідному напрямку.
Завдати втрат, затримати, скувати маневр і спрямувати противника туди, де це вигідно нам.
Загородження влаштовують підрозділи батальйону чи роти й додані підрозділи інженерних військ.

За характером впливу й за призначенням. Найефективніші — комбіновані.
Мета — захистити обʼєкти від атак броньованих машин.


Бетонні блоки й стіни, металеві огорожі, барикади, копані рови й траншеї на дорогах. Мета — заблокувати рух транспорту.


Якірні, річкові та протидесантні міни, а також невибухові загородження у воді й на березі — у місцях можливого форсування водних перешкод.


Міни скидають із вертольота або відстрілюють переносним комплектом. Площа розсіювання утворює еліпс, тому точних меж поля немає.


Позначення уніфіковані, щоб карту читав будь-який підрозділ.

Бойовий статут Сухопутних військ визначає: інженерні загородження влаштовуються в усіх видах бою з метою завдання втрат противнику, затримки його просування та сковування маневру, примушення до руху в невигідному для нього напрямку.
Загородженнями прикривають, як правило, опорні пункти, стики та проміжки між підрозділами і їхні відкриті фланги. Для цього встановлюють протитанкові й протипіхотні мінні поля, групи мін та окремі міни, риють протитанкові рови, готують обʼєкти до зруйнування, влаштовують дротяні огорожі, сітки й рогатки.
Загородження влаштовують підрозділи батальйону чи роти разом із доданими підрозділами інженерних військ. Це означає, що базові навички роботи із загородженнями потрібні не лише саперам.
Усе, що влаштовують на місцевості для стримування противника, зводиться до трьох груп: мінно-вибухові засоби, штучні перешкоди й руйнування споруд та обʼєктів.
За характером впливу на противника загородження бувають мінно-вибухові, невибухові, водяні, електризовані та комбіновані. Комбіновані є найефективнішими: невибухова частина затримує противника, а вибухова уражає його в цей момент.
За призначенням загородження поділяють на протитанкові, протипіхотні, протидесантні, протитранспортні та річні — тобто ті, що влаштовуються на водних перешкодах.
Протитанкові загородження перешкоджають просуванню або знищують ворожу бронетехніку. До них належать протитанкові рови — великі канави, що змушують техніку зупинитися й стати вразливою; бетонні та металеві конструкції у вигляді надовбів чи «їжаків»; протитанкові міни, розраховані на ураження при наїзді.
Протипіхотні загородження ускладнюють рух піхоти. Це протипіхотні міни — натискні, натяжної дії або керовані; колючий дріт, звичайний і скручений, а також масиви дроту; бетонні чи металеві конструкції; природні перешкоди на кшталт ярів і ровів.
Протитранспортні загородження блокують рух транспортних засобів. Це бетонні блоки й стіни, металеві огорожі та сітки, барикади, копані рови й траншеї на дорогах, а також міни, закопані в дорожньому покритті або замасковані в природному середовищі.
Протидесантні загородження запобігають висадці десанту: барикади й стіни, колючий дріт на ділянках приземлення, мінні поля в зоні дій десантних сил. Річні загородження бувають якірними, річковими та протидесантними, і включають міни й невибухові перешкоди у воді й на березі в місцях можливого форсування.
Мінні поля встановлюють трьома способами: вручну стройовим розрахунком, механізовано за допомогою засобів мінування та дистанційно — з повітря або переносними комплектами мінування.
При дистанційному мінуванні міни скидають із вертольота або відстрілюють переносним комплектом. Міни розсіюються по площі, що утворює еліпс, тому точних меж такого поля не існує. Це головна відмінність від поля, встановленого вручну за схемою.
Мінні поля влаштовують за різними схемами: щільні поля перед переднім краєм, групи мін на ймовірних шляхах руху противника, окремі міни на дорогах і в проходах. Схему обирають за характером місцевості та очікуваними діями противника.

Умовні позначення інженерних загороджень уніфіковані, щоб карту міг прочитати будь-який підрозділ. Зубчаста лінія позначає систему траншей, а мінне поле має власний знак зі стрілкою, спрямованою в бік противника.
Знаки різняться для карт великого й малого масштабу: на дрібномасштабній карті поле позначають узагальнено, на великомасштабній — з детальнішою прив'язкою до місцевості.
Після завершення бойових дій міни лишаються на території й становлять небезпеку для цивільного населення. Тому точне документування мінних полів є не формальністю, а умовою майбутнього розмінування й повернення людей.
Тема 4, заняття 8 «Мінно-вибухові загородження» та заняття 12 про мінні поля.
Розділ про влаштування інженерних загороджень.
Класифікація загороджень та порядок їх влаштування.
Наказ Головнокомандувача ЗСУ від 11.09.2020.









