Посібник зі сценаріями уроків «Захист України», 10 клас
Тренінг 8, урок 6 «Правила поводження під час трьох фаз TCCC». Гриф 30.12.2025.
Із зони прямої загрози
Швидкість евакуації важлива, але необдумані дії просто збільшують кількість постраждалих.

Швидкість евакуації важлива, але безпека понад усе. Необдумані дії можуть спричинити появу нових постраждалих.
Червона зона — пряма загроза. Жовта — відносно безпечно. Далі — етап евакуації.
У зоні прямої загрози мета одна — переміститися в укриття. Єдиний виняток — турнікет на кінцівку з масивною кровотечею, накладений високо й туго. Огляди, пов'язки й розмови — потім.

Роззброїти пораненого → оцінити стан → надати допомогу.
Переміщенням займається щонайменше двоє людей. Один рятувальник — це екстрений варіант, а не норма.

Волочіння, метод «пожежного», «зчеплені руки», підручні засоби.
Метод «пожежного» вимагає сили, зате звільняє одну руку рятувальника.


При підозрі на ушкодження хребта будь-який рух украй небезпечний. Постраждалого переміщують обережно, не згинаючи тіло, на тверду поверхню — двері або щит.
Перед евакуацією кровотечу зупиняють. Під час перенесення постійно контролюють, чи вона не відновилася.

Зупинити кровотечу → зафіксувати → перевірити дихання → контролювати в русі.
Спеціальні ноші є не завжди — імпровізовані рішення відпрацьовують заздалегідь.

Якщо поранений при тямі, з ним постійно комунікують. Це важливо для його психологічного стану й дозволяє контролювати рівень свідомості.

Швидкість евакуації важлива, але безпека понад усе. Необдумані дії можуть спричинити появу нових постраждалих, тому кожному переміщенню передує оцінка ситуації.
Перше, на що має звернути увагу рятувальник, — власна безпека. Якщо він буде поранений під час евакуації, то не зможе допомогти ні собі, ні іншим. Перед транспортуванням оцінюють ситуацію, визначають зони укриття, можливі шляхи евакуації та наявність інших небезпек: обстрілів, уламків, вибухівки.
Рятувальник має залишатися спокійним і не панікувати: це дозволяє діяти чітко й водночас надає психологічну підтримку пораненому, що значно покращує його стан.
Допомога під вогнем — це зона прямої загрози. Мета тут одна: переміститися в укриття. Огляди, пов'язки й розмови відкладають, бо кожна зайва секунда в цій зоні збільшує ризик для обох.
Польова допомога надається у відносно безпечній зоні. Саме тут складають план порятунку: роззброїти пораненого, провести його оцінку, надати допомогу.
Переміщенням займається мінімум двоє людей. Один рятувальник — це екстрений варіант, який застосовують, коли іншого виходу немає.
Перед евакуацією визначають, чи є ознаки загрози життю — кровотечі, зупинка дихання, ушкодження хребта, — і чи можлива швидка стабілізація пораненого на місці для подальшого транспортування.
Людину переміщують на собі, одноосібним розвертанням лежачи або перетягуванням за бронезахист. Ці методи найшвидші, але вимагають обережності з головою пораненого. Метод «пожежного» — узяти людину на плече — потребує фізичної сили, зате звільняє одну руку рятувальника.
Метод «зчеплені руки» дозволяє двом людям утворити ноші зі своїх рук і перенести пораненого на певну відстань. Куртку або ремінь використовують як імпровізовані ноші, що значно полегшує перенесення.
Якщо спеціальних нош немає, використовують підручні матеріали: куртки, плащ-намети, ремені, палки. Перенесення на плащ-наметі втрьох є одним із найпоширеніших варіантів.
При підозрі на ушкодження хребта будь-який рух є вкрай небезпечним. Постраждалого переміщують обережно, не згинаючи тіло, на тверду поверхню — наприклад, двері або щит.
Перед евакуацією кровотечу обовʼязково зупиняють. Під час перенесення постійно контролюють, чи вона не відновилася: рух і струс здатні зрушити пов'язку або послабити турнікет.
Мінімізувати переміщення особливо важливо при підозрі на ушкодження хребта, тазу або внутрішні кровотечі. Фіксація пораненого перед транспортуванням є обовʼязковим етапом.
Стан пораненого доводять до придатного для транспортування: накладають турнікети для зупинки кровотечі, застосовують іммобілізаційні засоби для фіксації кінцівок чи хребта, перевіряють прохідність дихальних шляхів і надають необхідну допомогу.
Загальне правило: з пораненим постійно комунікують, якщо він при тямі. Це важливо для його психологічного стану й водночас дозволяє рятувальнику контролювати рівень свідомості під час руху.
Евакуація вимагає впевненості й координації. Відпрацьовувати техніки варто на людях різної комплекції, щоб усвідомити реальну складність завдання: перенесення дорослої людини у спорядженні не є легкою вправою.
Тренінг 8, урок 6 «Правила поводження під час трьох фаз TCCC». Гриф 30.12.2025.
Офіційний довідник TCCC, зокрема Module 24: Prepare for Evacuation.
Матеріали Командування Медичних сил Збройних Сил України.
Мобільний застосунок для відпрацювання дій із пораненим.









